ПЕТИЦІЯ ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ
ВУЛИЦІ СТЕПАНА БАНДЕРИ
В ІВАНА ПІДДУБНОГО

До 150-річного ювілею всесвітньо відомого борця Івана Піддубного пропонуємо перейменувати вулицю іменем нашого великого земляка.



Іван Максимович Піддубний (26 вересня (8 жовтня) 1871 — 8 серпня 1949) — український спортсмен-борець. Шестиразовий чемпіон світу з боротьби (Париж, Мілан, Франкфурт, Нью-Йорк).
Іван Максимович Піддубний народився в родині спадкового козака Максима Піддубного в селі Красенівці на Чорнобаївщині (сучасна Черкаська область).
Прапрадід Івана Піддубного в 1708 році під Полтавою, спільно з козаками Іркліївського куреня лицарства Низового, під проводом Кошового отамана Костя Гордієнка та козацьким військом гетьмана Івана Мазепи, воював проти Московії за суверенну Україну. Чи не єдиним багатством, що дісталось у спадок Іванові, було богатирське здоров'я і прищеплені з дитинства чесноти — працелюбство, любов до рідного краю і висока моральність.
Уся спортивна преса у численних статтях, нарисах одностайно славила богатиря з Черкащини, який переміг найкращих у світі борців, у тому числі трьох чемпіонів світу, кількох чемпіонів Європи та десятки чемпіонів окремих країн світу. Його називали «чемпіоном чемпіонів» — титулом, яким до нього ніхто не володів. Слід згадати, що перед кожним поєдинком він читав молитву про Україну, яка надавала йому сил.
Іван Піддубний був тривалий час не лише найкращим борцем світу, а й пристрасним пропагандистом чесності у спорті. Іван Максимович завжди рішуче відхиляв вигідні пропозиції махінаторів від спорту, до кінця життя пам'ятаючи напутні слова батька: «Пам'ятай, Іване, що роду ти з батька-матері козацького, запорозького, і що козаку честь дорожче матері, дорожче батька рідного. Запам'ятай, Іване, продаси честь — не син ти мені і я не батько тобі».
На початку 30-х років у СРСР запровадили паспорти. У різних джерелах зустрічається історія про те, що коли Піддубному дали паспорт, в ньому прізвище було записане через «о» — на російський лад, а не через «і», а національність була вказана «русский». Він, недовго думаючи, власноруч написав «і» замість «о», та замість «русский», вписав «українець».
Іван Піддубний трохи не дожив до вісімдесяти років. 9 серпня 1949 року в Єйську тисячі людей проводжали його в останню путь.
Він залишив по собі легендарну славу атлета, ім'я якого стало символом незламної сили народу.
Донині в Україні, коли говорять про людей великої сили, кажуть: «Він — як Піддубний».
Недарма вулиця Степана Бандери привертає увагу до перейменування іменем Івана Піддубного, Великого українця, знаменитого борця-атлета та відомого на весь світ земляка, адже в’їжджаючи в місто ця вулиця буде одна з перших, що зустрічає гостей і зберігатиме пам’ять про видатну особистість.